Що таке принцип соціальної моральності в психодіагностики

При проведенні психологічної діагностики фахівець повинен дотримуватися етичних правил, які відображені в міжнародному кодексі практичного психолога. Принцип соціальної моральності включає в себе як відповідальність психолога за якісне проведення діагностики, так і забезпечення досліджуваного людині позитивного стану як в процесі дослідження, так і в подальшій практичній роботі за результатами діагностики.

В курсі вивчення психодіагностики студенти психологічних спеціальностей, перш за все, вивчають, що таке принцип об’єктивності та надійності, тому що від якості підбору діагностичних методик залежить і якість результату дослідження. Об’єктивність психологічних методів діагностики досягається за рахунок їх розробки групами вчених, апробації їх на великій кількості випробовуваних і опублікованих в наукових виданнях із зазначенням ключа до результатів випробування.

Принцип соціальної моральності передбачає постановку діагнозу в результаті проведення психодіагностики за кількістю отриманих балів в результаті відповіді на питання, вибору суджень, які найбільш цінні для випробуваного, або за кількістю значущих ознак, які відносяться до того чи іншого стану досліджуваного. Тому додатково використовується принцип вимірювань, коли при вивченні нефізичних об’єктів використовується цифрова символізація досліджуваних властивостей. Так, наприклад, при вивченні дитячої агресивності дослідник проводить методику “Частотний рахунок”, коли спостереження за об’єктом проводиться протягом декількох днів з підрахунком спостережуваного явища в поведінці дитини. Це дасть можливість не тільки підрахувати кількість агресивних актів, а й проаналізувати, в яких ситуаціях і за яких умов трапляються спостерігаються ситуації.

Для будь-якого фахівця важливо розуміти, що таке принцип конфіденційності, який є основним етичним принципом як при проведенні психологічної, так і педагогічної, і соціальної діагностики. Якщо людина сама звертається до фахівця для діагностики, то і результати повідомляються тільки йому, а не його родичам або колегам по роботі.

Навіть для проведення наукових досліджень використовуються принципи моралі, що приховують імена, професію та інші відомості про випробовуваних, за якими можна було б здогадатися, про кого зібрано інформацію. У науковій роботі кожен випробовуваний позначається буквою або цифрою, а решта відомості зберігаються у дослідника в архіві.

Діагностика, крім своєї дослідницької функції, повинна нести в собі формує ефект, тобто давати індивіду нові знання, які допомагають досліджуваного краще пізнати свої особливості без шкоди для себе і свого психічного стану. Результати діагностики не повинні бути використані для збору досьє на людину, для обгрунтування його некомпетентності в професії. Навпаки, будь-яка діагностична процедура повинна використовуватися з метою розвитку особистості.

Кожен фахівець постійно повинен підвищувати кваліфікацію, проходити курсову підготовку, щоб не тільки поповнювати знання про нові методики, але і підвищувати свою компетентність, орієнтуватися, що таке принцип нанесення шкоди або добровільності, або принцип наукової обґрунтованості.

Курсову підготовку фахівці в галузі освіти проходять для того, щоб підтвердити або підвищити свою професійну кваліфікацію. Психолог може вийти на атестацію раніше наміченого терміну, якщо розробив власну програму, проект або діагностику, яка успішно була застосована їм в практичній діяльності, якщо були отримані позитивні результати в навчанні і вихованні дітей. У своєму аналітичному звіті психолог може описати, що таке принцип професійної кооперації, коли діагностика розробляється, апробується і вдосконалюється групою колег. Саме така колективна кооперація дозволяє залишатися психодіагностики соціально моральної, моральної, об’єктивної і надійної для всіх учасників процесу дослідження.



ЩЕ ПОЧИТАТИ