Державна політика зайнятості

Державна політика зайнятості спрямована на дозвіл такого важливого завдання, як розвиток і реалізація трудового потенціалу громадян. Сюди також можна включити забезпечення населення гідним заробітком, стабільним просуванням по кар’єрних сходах.

Активна політика зайнятості - це дії, спрямовані на зниження безробіття. Сюди можна віднести заходи, що попереджають звільнення співробітників, а також підвищення кваліфікації, навчання, допомога в пошуку робочих місць, перепідготовку, створення нових робочих мет.

Пасивна державна політика зайнятості - це заходи, які допомагають знизити негативні наслідки такого явища, як безробіття. Сюди можна віднести виплати соціальних допомог, видачу малозабезпеченим людям товарів першої необхідності, організацію спеціальних їдальнях для бездомних, а також інші види допомоги.

Державна політика зайнятості підрозділяється ще на три категорії.

- Економічні заходи. Зокрема, стимулювання підприємницької діяльності у вигляді надання податкових пільг, субсидій, кредитування.

- Організаційні заходи. Зокрема, це підвищення професійної кваліфікації, допомога в пошуку роботи, навчання.

- Правові заходи. Це законодавчі акти, що забезпечують достроковий вихід на пенсію, зниження пенсійного віку, встановлення тривалості робочого дня, відпустки. Крім того, це закони, що передбачають мінімальну зарплату, надання відгулу, подвійну оплату за вихід на службу в святкові дні, умови безпеки на виробництвах, що зараховуються до шкідливих.

Державна політика зайнятості підрозділяється на три моделі, популярні в розвинених країнах. Американська модель передбачає створення великої кількості робочих місць, при яких не потрібна висока продуктивність. При цьому формально безробіття знижується, однак збільшується кількість громадян з мінімальною зарплатою.

Скандинавська державна політика в галузі зайнятості передбачає створення робочих місць в державних сферах. При цьому громадяни отримують середню зарплату і стабільність. Однак і в цій системі є свої мінуси. Зокрема, існує ризик інфляції і виснаження фінансових ресурсів.

Європейська модель передбачає забезпечення зростання доходів та підвищення продуктивності. Подібна система вимагає великих посібників для безробітних.

Існують різні види зайнятості населення. Повна зайнятість передбачає діяльність протягом всього дня, при якій працівник отримує зарплату в розмірі, адекватному для даного регіону.

Неповна зайнятість може бути примусовою в зв’язку з різного роду економічними причинами. Вона передбачає діяльність протягом неповного дня, яка має на увазі знижену ефективність і низьку зарплату.

Добровільна неповна зайнятість найчастіше буває пов’язана з різними соціальними причинами. Наприклад, людина доглядає за хворими близькими або поєднує навчання з роботою.

Підведемо підсумки. Державна політика в галузі зайнятості повинна здійснюватися комплексно. Необхідно надавати допомогу людям, які не можуть отримати роботу по яких-небудь причин. Наприклад, це може бути сприяння в навчанні та перекваліфікації. Однак варто пам’ятати, що в будь-якому випадку певний відсоток безробіття залишиться. Тут знадобляться спеціальні заходи. Зокрема, це різні посібники та допомога малозабезпеченим. Існують різні механізми зниження безробіття. У кожного з них є свої плюси і мінуси. У будь-якому випадку необхідно стимулювати людей до трудової діяльності, адже від того, скільки громадян задіяно в економіці, залежить благополуччя держави.



ЩЕ ПОЧИТАТИ